Що таке обдарованість? Обдарованість – це вияв природних можливостей організму людини, що значно перевищують середній рівень. Матеріальною основою цих можливостей, або задатків, є особливості будови та функціональні можливості  головного мозку й окремих його аналізаторів. Це зумовлено тим, що найбільших успіхів людина досягає тоді, коли її здібності і схильності власно виявлені й розвинуті. Тому саме професійна спрямованість, професійний відбір і професійна освіта мають відповідати здібностям і нахилам людини.

Ось кілька тлумачень поняття «обдарованість»:

      «Обдарований – який має великі природні здібності; здібний, талановитий. Здібність – природний нахил до чого-небудь; обдарування; талант.» («Великий тлумачний словник сучасної української мови», 2002р.)

       «Обдарованість – поєднання трьох компонентів: мотивації, орієнтованої на виконання завдання, видатних розумових здібностей і креативності.»(Дж. Рензуллі)

      «Обдарованість – специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, що дозволяє виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінного від умовного, середнього рівня.» (Б.Чижевський)

        «Обдарованість – високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей.» (В.Юркевич)

          «Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень здібностей в одній чи кількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства, художні й артистичні здібності, психомоторні здібності.» (Мануела Да Сільва)

        «Обдарованість – це працелюбство.» (Н. Лейтес)

        «Обдарованість є наслідком розвитку вроджених задатків під дією як внутрішніх, суб’єктивних, так і зовнішніх, стосовно особистості, соціальних чинників.» (О.Музика)

       «Немає необдарованих дітей, є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-яка здатність потребує розвитку.» (І.Мороз)

        Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції в розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних, обдарованих інтелектуально, творчо і духовно розвинених громадянах. 

Кожна дитина по-своєму неповторна. Вона приходить у цей світ, щоб творити своє життя, знайти себе: хтось здібний до музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось до математики, хтось пише вірші, оповідання. Скільки дітей - стільки й здібностей, які залежать від психолого-фізіологічних особливостей людини, соціального оточення, сім'ї та школи. 

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей: 

§  часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку; 

§  у них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні; 

§  рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них; 

§  із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах; 

§  мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники чи енциклопедії, придумують нові слова і поняття; 

§  можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них; 

§  дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень; 

§  можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" у своє заняття, якщо воно їм цікаве; 

§  мають розвинене почуття гумору; 

§  постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу; 

§  відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно; 

§  часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію; 

§  їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті. 

    Аналіз нормативних документів у сфері освіти засвідчує, що проблема обдарованості з кожним роком стає все актуальнішою. Тому вчителю  дуже важливо своєчасно виявляти таких дітей,  зорієнтовувати навчально-виховний процес на перетворення обдарованої особистості у справжній суб’єкт освітнього процесу. Педагогу необхідно, використовуючи  різні  види діяльності з метою розвитку творчих  здібностей школярів, враховувати психологічні і фізичні особливості учнів, формувати і підтримувати у них позитивну мотивацію, залучати їх до активної діяльності, навчати самовихованню і  самооцінюванню.

       Сьогодні учителеві школи доводиться перебувати у двоякій ситуації: він розуміє, що нестандартна (обдарована) дитина потребує на уроці спеціальних і складних завдань, запитань, пояснень, і, водночас, йому (учителеві) потрібно не залишити поза увагою решту учнів із достатнім та середнім рівнями знань. Тому цілком зрозуміло, що педагогу у класі, в якому є обдарована дитина, потрібно враховувати цей фактор у власній педагогічній діяльності, зокрема обов’язково використовувати види роботи, завдання саме для такого учня.

              Учителеві української мови і літератури у процесі навчальної і виховної діяльності неважко визначити такі характерні особливості обдарованої дитини:

·              багатий словниковий запас, лідерство у спілкуванні із однолітками, володіння  значним обсягом інформації (компетентність);

·              різносторонність інтересів (її цікавить практично все – звідси й надзвичайна допитливість);

·              високий рівень запам’ятовування (вміння коротко, чітко і ясно викласти відому інформацію),  легкість самого процесу пригадування;

·              наполегливість і постійність, рішучість і впертість (такі риси характеру обдарованій особистості вкрай необхідні під час виконання завдань, розв’язання складних проблем);

·              упевненість у своїх силах і здібностях, повна незалежність від дорослих;

·              відчуття власної цінності (здатність до самоаналізу, терпиме ставлення до критичних зауважень, незалежність у висловленні думки);

·              творчі здібності (здатність гарно малювати, складати вірші, прозові твори, моделювати, танцювати  тощо).

      Безперечно, вагоме значення у системі роботи з формування обдарованої дитини має  особистісно зорієнтований урок, на якому учитель створює умови для самореалізації, самоактуалізації учня, витримує єдність методичних компонентів (інтерактивних методик, методу проектів, діалогізації навчального процесу,  застосовуючи індивідуальні, групові, парні форми роботи), що забезпечує мотивацію навчальної діяльності учнів, дає змогу визначити і виразити  кожному із них власні потенційні можливості. Ключовим у цьому процесі є урок, бо на ньому відбувається все найголовніше: навчання, формування ідеалу, виявлення здібностей дитини та спрямування їх розвитку.

       Отже, урок є ключовим компонентом у діяльності  учителя, спрямованій на творчий розвиток здібного учня, бо саме на уроці відбувається все найголовніше: здійснюється навчання, у процесі якого виявляються й розвиваються здібності дитини, виховується ціннісний ідеал, формується  прагнення до самостійного пошуку.

    Варто пам’ятати, що саме на уроках обдарована дитина отримує важливу самоосвітню компетенцію, яка виховує внутрішню дисципліну, відсутність страху перед аудиторією, будь-якою роботою, вміння самоорганізуватися, планувати свою діяльність, обирати власні способи вирішення проблем і давати об’єктивну самооцінку своїм здобуткам. На навчальних заняттях відбувається і перше виявлення творчого потенціалу обдарованої дитини, з'являється  зацікавленість предметом, що потім приведе її до відповідної наукової діяльності. Саме на уроках та готуючись до них учні проводять перші міні-дослідження, набувають перші навички самоконтролю на основі введення учителем у структуру заняття ситуацій самооцінювання і взаємооцінювання. Та й індивідуалізовані домашні завдання стимулюють такого школяра  до роботи з різними джерелами інформації .

         Удосконалити навчально-виховний процес, роботу з обдарованими дітьми, дати їм ґрунтовні, міцні знання, озброїти їх практичним розумінням основ наук допомагають: 

§     олімпіади;

§     конкурс знавців української мови імені П. Яцика; 

§     конкурси творчих робіт;

§     конкурс знавців творчості Т. Г. Шевченка;

§     інтелектуальні ігри.

  Елементи змагань, що містяться в конкурсах та іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя. Розв'язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам'яті, уваги, кмітливості, учні вчаться:

·                          самостійно працювати з літературою;

·                          аналізувати та систематизувати отримані дані; 

·                          робити висновки. 

     Одним із пріоритетів сучасної освіти є розвиток задатків і здібностей школярів, формування інтелекту молодого покоління. Як стверджує А. Маслов: «Якщо освіта спрямовуватиме людину на усвідомлення вищих потреб до актуалізації їх, якщо вона сприятиме самореалізації людини, то дуже швидко ми зможемо спостерігати розквіт цивілізації нового типу. Люди стануть сильними і здоровими, господарями свого життя ».

 Олімпіада – це конкурс, у якому переможцями стають найсильніші, а інші учасники збагачуються новими знаннями і здобувають необхідний досвід. Тільки добровільний принцип і зацікавленість допомагають залучати учнів до осмисленої плідної роботи в період підготовки до олімпіад. При підготовці до шкільної олімпіади слід особливо ретельно підбирати завдання, доступні учням, виконання яких дає можливість відчути радість подолання труднощів.

 Слід зазначити, що інтерес і підтримка бать­ків необхідні учням протягом усієї підготовки та участі в олімпіадах. Олімпіада, як і будь-яке змагання, непередбачувана, і гарантувати ре­зультат неможливо. Тому в процесі підготов­ки та на змаганнях, крім інтелектуального, великим є також емоційне навантаження. Ці проблеми і батьки, і вчителі-предметники повинні розуміти.

 Обдарованих дітей, а особливо талановитих, які виділяються з-поміж своїх однолітків високим творчим потенціалом, інтелектуальною розкутістю, начитаністю, схильністю до нестандартного розв’язання проблем, неординарністю мислення і світосприйняття, у нашій школі  небагато.  Але вони є, і з ними не можна не рахуватися, їх не маємо права не помічати, а навпаки, з позицій учительської етики й обов’язку, задовольняти їхні інтелектуальні потреби, приділяти їм якомога більше уваги. Приєднуюся до думки В.Остапчук, що «найважливіше – не закопати талант, усіма засобами сприяти розвиткові інтелекту. Адже високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна, емоційно врівноважена, незалежна»

         Отже, у роботі із обдарованою молоддю важливо не тільки створювати сприятливі умови для її розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а і психологічно готувати її до наполегливої праці: допомогти усвідомити, що розвинути свої здібності і досягти успіхів можуть лише ті люди, які готові долати труднощі, тобто сильні особистості, здатні виявити наполегливість і дисципліну в самоосвіті. Щоб здібності особистості виявлялися, своєчасно і успішно реалізовувалися, необхідні як зовнішні сприятливі умови, так і внутрішні психологічні зусилля індивіду.

      Як в умовах  загальноосвітньої школи виростити й підняти до істотних наукових висот обдаровану дитину? На мою думку, все починається зі шкільних уроків, із  психолого-педагогічних учительських спостережень за здібними учнями з метою виявлення обдарованості, перших навчальних занять, скажімо, ще в п’ятому класі, під час яких учителю-словеснику доводиться бути приємно здивованим, коли учорашній учень початкової школи впевнено відповідає на найбільш складне для певного віку  запитання. Поступово, крок за кроком, в учителя-предметника складається система різноманітних форм і методів роботи у процесі  викладання предмета для розвитку  обдарованої дитини.

      Результативність навчально-виховного процесу з української мови і літератури ґрунтується на лекційно-семінарському плануванню занять, досконалому моніторингу засвоєння учнями навчального матеріалу, поєднанні різних форм навчальної діяльності, організації інтерактивного спілкування.  

        Інтерактивна навчальна діяльність передбачає:

·              діалогове спілкування учнів і вчителів;

·              використання методу дискусії, у результаті якої учні вчаться висловлювати власну думку, відстоювати ідею та чітко формулювати її;

·              взаємоконтроль і обмін інформацією(«Естафета»,  «Чомучка»)

·              організацію лекційно-семінарських занять та роботи в групах, у результаті яких формуються навички самостійного здобування знань учнями та вміння працювати у колективі;

·              організацію рольових ігор, конкурсів-захистів, турнірів, у результаті яких вчитель вміло формує в учнів здатність знаходити і розглядати альтернативні рішення, критично мислити.

    На основі зазначеного вище можна зробити висновок, що обдарована дитина у загальноосвітній школі  формується і розвивається саме завдяки шкільній буденній праці на уроках.  І найкраще його знає, розуміє й відчуває вчитель-предметник, який і стає науковим керівником у підготовці до районних, обласних етапів предметних олімпіад.

     За умови такого співробітництва зникає проблема у підготовці школяра, адже саме педагог, який навчає, досконало знає сильні й слабкі сторони свого учня, тому й може своєчасно допомогти йому подолати ті чи інші прогалини у знаннях. Таку ситуацію психологи вважають найкомфортнішою, по-перше, тому, що учитель і учень знаходять  взаєморозуміння  (у них виникає взаємне бажання провести спільне дослідження), по-друге, у такому випадку учень має необмежену довіру до свого вчителя, відчуваючи його підтримку, захист,  наставництво, по-третє, дитина не боїться помилитися, експериментує, досліджує, тому що впевнена: її робота буде адекватно сприйнята педагогом.

     Для того, щоб учень виявив бажання працювати, у нього необхідно сформувати дослідницьку мотивацію. Тому для таких учнів потрібно проводити індивідуальні заняття, спрямовані на розвиток інтелектуальних умінь, перед учнями варто ставити такі завдання, які би допомогли їм по-новому поглянути на власну інтелектуальну діяльність, ерудицію. Крім того, індивідуальні заняття повинні продовжувати діалог між учителем і учнем, започаткований під час уроку. 

     Високий рівень мовно-літературної компетентності учнівської молоді, на мою думку, забезпечує також профілізація навчання у старшій школі.  У Державному стандарті базової й повної загальної освіти, Концепції 11-річної загальноосвітньої школи, Концепції профільного навчання в старшій школі передбачено відновлення змісту навчання з орієнтацією на ключові компетентності, оволодіння якими допоможе учням  школи вирішити питання професійного вибору у майбутньому. Формування компетентностей особистості (компетентність – поінформованість, обізнаність, здатність до вияву) є однією із найбільш актуальних проблем сучасної освіти.

     Увагу до мовленнєвого розвитку учнів, точніше – до їхніх комунікативних компетентностей  – привертає й  Концепція мовної освіти України, яка орієнтує на виховання національно-мовної особистості, громадянина, людини, яка шанує українську мову як державну, дбає про належний рівень своєї мовної культури. 

       У процесі впровадження профільного навчання української мови і літератури (водночас із реалізацією інших особливостей такого навчання) як необхідне  і методично виправдане вважаю систематичне вдосконалення вмінь учнів, що становлять основу комунікативних компетентностей. Тому як учитель-словесник під час навчальних занять велику увагу приділяю максимальному використанню засобів мови для сприймання й створення власних  висловлювань, розвитку вміння встановлювати й підтримувати контакт (діалог) зі співрозмовником, правильному формулюванню запитань і чітким відповідям на них, аргументованому доведенню власних думок, активній участі у дискусіях, дебатах.

     Ефективною для формування комунікативних компетентностей учнів – обдарованих дітей – є  технологія розвитку критичного мислення, що виражається в умінні визначати проблему та наявність підтексту, перевіряти використані дані, аналізувати твердження, співставляти і враховувати альтернативні погляди, синтезувати набуті знання, приймати оптимально правильні рішення, складати висловлювання відповідно до ситуації спілкування тощо.

    Досвід показує, що реалізація на уроках української мови і літератури  технології розвитку критичного мислення забезпечує розвиток і саморозвиток обдарованої особистості, сприяє формуванню у неї високого рівня комунікативних компетенцій, міцному засвоєнню програмового матеріалу.  Адже переважна більшість школярів викладений педагогом матеріал сприймає автоматично, бо знання вчителя для них – висота  досконалості,  всеобізнаності.  Діти  на уроці, скажімо, в авторитарного учителя не вміють і не мають можливості мислити критично, їм просто не надається  така можливість –  висловлювати свої думки, погляди, тим більше – заперечення, незгоду тощо.                                                                       Обов’язково у практиці урочної діяльності вчителя повинні плануватися і максимально  використовуватися ситуації активної участі школярів, під час яких вони би вчилися вільно розмірковувати, робити припущення, установлювати очевидність або безглуздість прочитаного, сказаного чи почутого, відчувати відповідальність за власні переконання. Постійне застосування технологій розвитку критичного мислення на уроках української мови і літератури у профільних класах сприяє формуванню навичок критичного мислення і мовлення учнів, розвитку їхніх творчих здібностей, умінь легко і доцільно оперувати мовними й літературними категоріями, будувати власні судження на наукових доказах тощо.

   Заслуговує на увагу і ефективне застосування технології "Створення ситуації успіху", в основі якої – "особистісно зорієнтований підхід до процесу навчання і виховання". За визначенням   психологів, ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Завдання учителя полягає в тому, щоб надати кожному зі своїх вихованців можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої можливості, повірити в себе.

    Доречно і методично виправдано на уроках приділяти максимум уваги самостійності учнів та їхній творчій активності, використовуючи спеціальні прийоми розвитку творчого мислення. Цьому сприяють вправи на знаходження оригінальних варіантів виконання завдань, проведення дослідницької роботи з тієї чи іншої міні-теми. Розвитку творчої обдарованості сприяє також створення проблемних ситуацій, знаходження оригінальних суджень. Учителеві необхідно вибудовувати навчальний процес у такий спосіб, щоб учні заглиблювалися у атмосферу пошуку, вирішували поставлені проблеми на основі порівняння та зіставлення.

    Обдаровані діти – майбутнє кожної нації. Юна наукова еліта України – це її гордість, честь і світова слава та велич, це розумовий потенціал Української держави, який прокладатиме дорогу українському суспільству до вершин світового прогресу. Тому сучасна школа несе і постійно повинна нести величезну відповідальність перед суспільством за створення оптимальних умов для інтелектуального, творчого і соціального розвитку кожного свого вихованця, а, отже, в діяльності кожного навчального закладу системи загальної середньої освіти повинні забезпечуватись психолого-педагогічні і методичні фактори оптимального та ефективного формування і розвитку обдарованих школярів.

      Педагог може дати дитині головне – інтерес до життя і праці, вказати шляхи, по яких можна іти і шукати, дізнаватися, вивчати, осягати нове, долучатися до творчості і розвивати обдарованість.

Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми:

1. Бути доброзичливим і чуйним.

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4. Мати широке коло інтересів.

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту.

7. Мати живий та активний характер.

8. Володіти почуттям гумору.

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконалення.

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим.

12. Володіти емоційною стабільністю.

13. Уміти переконувати.

14. Мати схильність до самоаналізу.

Як же розвивати творчі здібності школярів?

Рекомендуємо:

§   Підхоплювати думки учнів, оцінюючи їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість, інтерес до нового. 

§   Стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність. 

§   Створювати проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.

§   Розвивати критичне сприйняття дійсності.

§   Вчити доводити починання до логічного завершення. 

§   Надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов'язковим підвищенням їх складності (при цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження). 

§   Використовувати творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих занять, свят. 

§   Під час опрацювання програмового матеріалу залучати до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створювати розвиваючі ситуації. 

§   Активно залучати до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

§   Впливати особистим прикладом. 

§   Пам'ятати, що "своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання - це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу" (В.О. Сухомлинський).