Протягом   останніх    років  я працюю над  таким проблемним питанням:   «Розвиток комунікативних умінь та навичок на уроках  української мови  і  літератури». Адже  переконана, що у наш час успішна участь особистості в суспільних процесах, задоволення власних практичних потреб значною мірою залежить від здатності до ефективної комунікації. Саме  через пізнання і спілкування людина так чи інакше впливає на дійсність, змінює її, реалізує свої творчі можливості в усіх сферах життя.

                Під комунікативною компетенцією я розумію сукупність знань про спілкування, умінь і навичок, потрібних для розуміння чужих та побудови власних програм мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам і ситуаціям спілкування.

    Формування  таких  комунікативних умінь, як:

ü Уміння користуватися  різними  видами  читання;

ü Уміння вести діалог  з дотриманням вимог мовленнєвого етикету;

ü Уміння усно  і  письмово  відтворювати  висловлювання;

ü Уміння  створювати  тексти  у  певній композиційній формі;         

 є одним із  аспектів  розвитку  творчої  мовної особи­стості, яка  виявляє високий рівень комунікативної компетенції.

У своїй роботі я  обираю модель уроку, яка включає три компоненти:

v Активізація (очікування, окреслення мети);

v Усвідомлення (змістово-пошукова діяльність);

v Рефлексія (системно – узагальнювальна  діяльність).

        Для  досягнення  ефективності  такого  уроку  застосовую оптимальні інтерактивні технології, які  б розвивали креативні якості  учня: фантазію, ініціативу,  непересічність, здатність не  лише мати  власну точку зору, а  й  аргументовано, виважено  обстоювати  її.

Зокрема  на  етапі  активізації  використовую:

- ігрові прийоми (наприклад, «Пароль» - своєрідна  перепустка  на  урок. Учні  повинні  розказати  правило з  вивченої  раніше  теми  або  з  теорії  літератури. Таким «паролем»  починається  кожен  урок, тому  проблема  з  теоретичними  знаннями  зникає  сама  собою);

- прийом відновлення порушеної послідовності (як на перевірку знання учнями структури тексту художнього твору, так і на знання фактів життєвого шляху письменника чи літературного героя); 

- літературні диктанти, вікторини «Так чи ні», «Найуважніший  читач» (як на перевірку знання тексту, так і на уміння помічати  деталі, мислити  логічно);

 - «Хвилинки  мудрості»( пояснення  або  вибір  епіграфу  уроку).

На етапі усвідомлення, звичайно ж, головну роль відіграє робота з текстом художнього твору, і саме  цій  роботі  мають бути підпорядковані всі елементи  уроку. Залежно від віку учнів варіюю види і прийоми роботи:

- переказ «ланцюжком»;

- читання у ролях;

- формулювання запитань літературному герою (письменнику);

- переказ від імені…(скажімо, від імені «трояндової  сукні», яку продавала  вчителька Наталя Миколаївна(Г.Тютюнник «Климко»));

- читання з передбаченням (важливо – щоб текст був незнайомим);

- «Гронування», «Вільне письмо»(під  час  характеристики  герої  творів);

- використовуючи малюнки («кадри») учнів, створюємо  «фільм» , розмістивши малюнки у певній послідовності, підібравши до них відповідні рядки з твору.

Увагу  старших  учнів  намагаюся  зосередити  на проблемних питаннях і шляхах їхніх вирішень. З цією метою використовую, окрім наведених вище, такі види роботи:

- «мозковий штурм»;

- «обери позицію» (пояснення власного вибору, сприйняття інших точок зору на  проблему, обстоювання або зміна позиції після обговорення);

- «дошка  запитань»( учні прикріплюють на дошці свої запитання до письменника, своїх однокласників, до учителя. Відповіді дають самостійно, обираючи собі запитання.)

- проблемні запитання (наприклад, «Чи  можна  виправдати  те, що  батько  так  жорстоко  покарав  Федька  після «купання» у  річці?»(В.Винниченко «Федько – халамидник »));

- прийом «А якби…» («А  якби  Соломія  залишилася жива…»(М.Коцюбинський «Дорогою  ціною»));

- «діаграма  Вена» (використовуємо  під  час визначення  спільних і відмінних рис  літературних  героїв).

На етапі  рефлексії  найчастіше пропоную:

- закінчити речення: «Сьогодні на уроці я зрозумів…», «Після  уроку  я  обов’язково…», «Образ… допоміг  мені  усвідомити…»;

- поставити запитання письменнику або герою (як варіант – написати листа).

На  уроках  української  мови  використовую  ситуативні завдання, що сприяють розвитку в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань з мовленнєвою ситуацією. А саме:

- дати відповідь на питання, сформульовані щодо певної ситуації;

- вибрати із запропонованих варіантів правильне  рішення;

- прокоментувати дії в умовах конкретної ситуації.

Крім ситуативних вправ, рекомендую учням завдання  з  редагуванням, конструюванням:

-                     замінити  слово фразеологізмом (або навпаки);

-                     відредагувати текст, уникаючи тавтології окремих членів речення (це завдання найбільш  доречно  використовувати під час вивчення головних і другорядних членів речення);

-                     прочитати запропонований учителем текст, замінивши недоречно вжиті слова;

-                     закінчити речення, завершивши висловлену думку;

-                     відредагувати неправильно побудовані речення;

-                     створити речення за даним початковим словом (наприклад: тиша, віра, прагнення, натхнення);

-                     замінити в тексті одні мовні одиниці іншими, враховуючи стиль тексту;

-                     вставити найвдаліші, на думку учнів, порівняння;

-                     дібрати по кілька синонімів до запропонованих слів.

Опрацьовуючи теми курсу, добираю  завдання, які сприяють  удосконаленню мовлення учнів,  пропоную дітям усні творчі вправи комунікативного характеру. Такі   вправи сприяють розвитку мислення й мовлення, готують до контрольних усних переказів і творів, формують вміння імпровізувати, привчають контролювати зв'язність і правильність мовлення. Із  задоволенням  учні

- вигадують розповіді на основі якогось прислів'я, певної теми з використанням вивчених частин мови; .

- придумують  твори-мініатюри,  використовуючи запропоновані фразеологізми;

- описують запропонований предмет чи  тварину у різних стилях;

- будують розповідь на  самостійно   обрану  тему, використовуючи  слова, запропоновані вчителем;

- складають оповідання за початком  або  з  обрамленням.

Пропоновані вправи допомагають розвивати комунікативно-мовленнєві уміння, навички  самоконтролю. Саме такі завдання  не тільки навчають, розвивають творчі здібності й комунікативну компетентність  учнів, але й виховують.

Переконана, що  використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості  й  порозуміння, спосіб зробити дитину  розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібності  та  обдарування .